Я часто відчував, що перехід від «церковних програм» до «методу Христа» є одним із самих серйозних богословських проблем у навчальній програмі, будь-якої богословської освіти, включаючи мою власну.
Я часто відчував, що перехід від «церковних програм» до «методу Христа» є одним із самих серйозних богословських проблем у навчальній програмі, будь-якої богословської освіти, включаючи мою власну.
Я часто відчував, що перехід від «церковних програм» до «методу Христа» є одним із самих серйозних богословських проблем у навчальній програмі, будь-якої богословської освіти, включаючи мою власну.
Висока думка про церкву, представлена у цій роботі, аж ніяк не є аргументом до «високої церкви» в контексті традицій, але заохочення бачити церкву у світлі священства віруючих, а саме учнів, які виховують учнів.
Слова мають значення! Це легко не помітити, але тонка майже прозора сторінка нашої Біблії, яка розділяє Малахію та Матвія, охоплює приблизно чотириста років. Останнє слово Малахії, остаточний вираз Старого Завіту, — «прокляття».
«Учень» — це, здавалося б, улюблене слово Ісуса, коли йдеться про Його послідовників. Зрозуміло, оскільки слово «Учень» є активним висновком як про процес духовної зрілості, так і про навчання інших. Але який цей процес духовної зрілості? Відповідь на це зовні просте запитання — це, по суті, постійне прагнення всіх справжніх учнів Христа.
Як концептуально, так і практично, вчення про освячення плавно перетікає в доктрину пневматології. Коли Ісус представив Своїх перших учнів Святому Духу, Він використав грецький термін «параклет» або помічник. Як учні, які виїовують учнів, ми рішуче визнаємо свою неспроможність і потребу в допомозі.
Святе Письмо поміщає більшу частину своєї концептуалізації людини в контексті сім’ї, змальовуючи нас більше у сфері відносин, ніж окремих індивідів. «Сім’я» стає основною метафорою в біблійній антропології, так само як розуміння Бога, як «Батька», стає кореневою метафорою в біблійному теїзмі.
На жаль, але у сумнівних моделяї рухів, орієнтованиї на зацікавлених а вибудованих на кшталт заміського клубу, багато церков випадково формували атмосферу фальшивого християнства. В середені таких умовних середовищ «фальшивий християнин» може без зайвих зусиль покласти свою віру на яскраві гасла, зміну поведінки, ромадську активність і тонкий поверховий шар глянцю недільної релігійності.
Учень не може розвиватися з впевненістю, якщо хвилюється, що Бог може залишити його, або вони можуть втратити дар спасіння. Така невпевненість подібна до раку, який, якщо не лікувати, може дати метастази в кожен аспект життя християнина; ці невизначеності також поширяться на тих учнів, яких вони будуть виховувати в майбутньому.
З чого найочевидніше почати обговорення функціонального процесу виховання учнів з «не-учнів»? Це може здатися занадто спрощеним, але ми починаємо з «не-учнів». Якщо виховання учнів — це процес навчання «не-учнів», щоб учити інших, то практична теологія церкви повинна розглядати практичні аспекти досягнення «не-учнів».
Цей розділ прагне відповісти на питання про те, як вихователь учнів вибирає своїх учнів. Практичне розуміння церкви розглядає Ісуса як архетипну модель для всіх запитів, пов’язаних із розбудовою Його царства. Тому ми повинні дослідити, як Ісус, головний вихователь учнів, вибирав Своїх учнів.
За визначенням, учні, які виховують учнів, — це спорядження, і Ісус надав нам деяке важливе обладнання. Існує багато доступних інструментів, але вісім, які ми розглянемо в цьому розділі, є потужними інструментами, які можуть назавжди змінити життя учня.
Ми створені, щоб бути взаємозалежними. Церква, за словами Ісуса, очікує, що ми маємо когось, хто буде поруч. У нас є духовні наставники, які можуть підбадьорити нас, підняти чи опустити, коли ми занадто горді. Якщо в нашому житті немає такої людини, ми не живемо християнським життям. Християнське життя – це заклик до взаємозалежного життя.
Люблячи Бога, ми покликані у Христі бути Його учнями. Люблячи інших, ми також покликані допомагати іншим йти за Христом. Кредо учня можна було б сформулювати так: «Будь одним, створюй одного». У книзі Дій 2 розділ, родина Бога збиралася на початкових етапах церкви. Сім’я – це термін, який я використовую для тих, з ким я найближче в моєму житті, і для людей, про яких я найбільше піклуюся, особливо про мою дружину та дітей.
Християнство було від початку часів Ісуса і буде до кінця цього віку. Виховання учнів – це важко, і ми маємо ще одну тему, яку потрібно висвітлити в цій еклезіології формування учнів. Еклезія — це грецьке слово для церкви, а вивчення церкви називається еклезіологією. Коли ми вивчаємо Святе Письмо, ми бачимо, що учень, який виховує учнів, знаходиться в центрі того, що ми називаємо церквою.
Протягом багатьох років церква поєднувала Слово і Дух разом, відчуваючи, як ці два дари від Бога функціонують разом у тілі Христа. Оскільки ми зараз зосереджуємось на тому, щоб почати процес з невіруючим, ми використовуємо ту саму динаміку, але говоримо про Євангеліє та Духа, оскільки вони об’єднуються разом із силою викуплення, що змінює життя.
Для учня Христа есхатологія є підбадьоренням і нагадуванням про те, що було і що буде. Студент історії, археології та книгознавства може вірно свідчити про пророцтва, записані за сотні років до того, як вони сталися, а тож про пророцтва другого приходу Христа можно сказати те саме. Ми перемогли!
Замість того, щоб люди приходили до храму в старозавітні часи, Ісус посилає Свою церкву як ходячі, живі та дихаючі «храми Святого Духа»
У просторі, охопленому стратегіями зростання і церковними моделями, ми, мабуть, забули про модель Христа. Незважаючи на переповнені книжкові полиці і вражаючу якість продакшну богослужінь, метод розвитку церкви Ісуса майже втрачений в двадцятому і двадцять першому століттях. Ісус сказав, “Я побудую Свою Церкву …” (Матвія 16:18), потім Він завершив Свою роботу, підготувавши учнів, які в свою чергу підготували інших учнів.
Замість того, щоб люди приходили до храму в старозавітні часи, Ісус посилає Свою церкву як ходячі, живі та дихаючі «храми Святого Духа»
У просторі, охопленому стратегіями зростання і церковними моделями, ми, мабуть, забули про модель Христа. Незважаючи на переповнені книжкові полиці і вражаючу якість продакшну богослужінь, метод розвитку церкви Ісуса майже втрачений в двадцятому і двадцять першому століттях. Ісус сказав, “Я побудую Свою Церкву …” (Матвія 16:18), потім Він завершив Свою роботу, підготувавши учнів, які в свою чергу підготували інших учнів.
Доктор Крістофер Муді є одночасно доцентом теології Liberty University і головним пастором першої баптистської церкви Бомонта, штат Техас. Він отримав ступінь доктора філософії та теології в Південно-західній баптистській теологічній семінарії, ступінь магістра богослов’я в Далласській духовній семінарії та ступінь бакалавра біологічних наук у Техасі A&M.
У 2008 році Кріс почав вести цю церкву від традиційної програмної методології до особистої моделі служіння, орієнтованої на учнів. Мотивований тривалим відродженням цієї історичної церкви та його знаннями в доктрині церкви, Кріс заснував дану ініціативу – Учні, які виховують учнів, некомерційне служіння, присвячене допомозі церквам у зміні методології служіння для учнів. Його остання книга “Учні, які виховують учнів: практична теологія Церкви” розглядає основні богословські проблеми через коригувальну призму моделі Ісуса, даючи практичні поради та інформацію.
Коли його запитають про його найвпливовішу і найважливішу роль у служінні, цей пастор, автор і професор теології впевнено скаже: “Особисте учнівство”. Крім Церкви, чотирма джерелами натхення Кріса є його чудова дружина Венді і три його дочки (Уїтні, Трініті і Одрі).
Ми не повинні йти поодинці!
Ми були звільнені не для того, щоб бути незалежними від Христа, але щоб бути залежними від Нього, а отже, вільними від світу. Якщо християнські лідери представляли християнство як щось інше, крім цього, Церкву обманули. Ми створені, щоб бути взаємозалежними. Церква, за словами Ісуса, очікує, що ми маємо когось, хто буде поруч.
Щоб замовити книгу, будь ласка заповніть форму, після підтвердження замовлення ми звяжемося з вами.
Дякуємо, що ви надіслали нам своє бажання примати участь у русі учнівства. Ми обов’язково зв’яжемося з вами.
